Зубна пластина щекової дробарки-, яку зазвичай називають «щелепною пластиною» або «щелепною вкладишем»-є критично важливим зносостійким-компонентом щокової дробарки. Він складається з двох типів: фіксована щелепна пластина та рухома щелепна пластина; матеріал подрібнюється через взаємне стиснення цих двох пластин.
Пластини щелеп зазвичай виготовляються з таких матеріалів, як -марганцева сталь. Вони можуть мати різну конструкцію-включаючи сегментовані або вигнуті профілі-і кріпляться до рами машини та рухомої губки за допомогою болтів або клинів. Після зношування їх термін служби часто можна продовжити, перевернувши, замінивши або замінивши пластини.
Щекові пластини є найбільш часто використовуваними запасними частинами в щокових дробарках; загальні альтернативні назви включають «зубні пластини» та «щелепні вкладиші».
Щекові пластини в щековій дробарці поділяються на нерухомі та рухомі, що є основними зносостійкими елементами машини.
Щекові пластини призначені для використання в щокових дробарках та подібному дробильному обладнанні.
Залежно від конкретної моделі щокової дробарки, щекові пластини доступні в широкому діапазоні розмірів і характеристик.
Під час роботи щокової дробарки рухома щока-обладнана рухомою щоковою пластиною-виконує зворотно-поступальний рух; ця дія створює кут стиснення до фіксованої пластини щелепи, тим самим подрібнюючи кам'яний матеріал. Отже, щекова пластина є одним із компонентів щекової дробарки, найбільш чутливих до пошкоджень (класифікується як «зношувана частина»).
Склад матеріалу зубчастої пластини щокової дробарки безпосередньо впливає на її зносостійкість, термін служби та ефективність дроблення. Традиційні матеріали в основному складаються з-сталей з високим вмістом марганцю-, таких як ZGMn13, Mn13Cr2 і Mn18Cr2-, які мають чудову стійкість до ударних навантажень і чудові можливості зміцнення.
Однак за певних умов експлуатації може виникнути недостатнє-зміцнення, що потенційно може призвести до прискореного зносу пластин. Щоб підвищити продуктивність, було розроблено різні покращені матеріали: модифікована високо-марганцева сталь-досягнення модифікованого або дисперсійного зміцнення за рахунок додавання таких елементів, як Cr, Mo, W, Ti, V і Nb для підвищення початкової твердості та межі текучості; Середньо{4}}марганцева сталь-характеризується нижчою стабільністю аустеніту, яка легко викликає мартенситне фазове перетворення під час удару, таким чином покращуючи зносостійкість більш ніж на 20% порівняно з традиційною високо-марганцевою сталлю; Середньо{8}}низьковуглецева-легована лита сталь-поєднує високу твердість із достатньою в’язкістю, щоб протистояти стиранню від різання та втомному розколюванню, спричиненому повторюваним стисненням матеріалу, що забезпечує термін служби більш ніж утричі довший, ніж у сталі з високим-марганцем; та біметалічні композитні матеріали-такі як композити з-чавуну з високим вмістом-хрому та високо-марганцю або низько{15}}легованої сталі-, які використовують чудову зносостійкість поверхневого шару та високу міцність основного шару для досягнення відносного покращення зносостійкості понад 300%.
Вибір матеріалу вимагає комплексного розгляду таких факторів, як ударне навантаження, твердість матеріалу та механізми зношування. Для великих-дробарок, які зазнають великих ударних навантажень, кращим вибором є модифікована або дисперсійно{2}}посилена-марганцева сталь; для середніх{4}} і малих-дробарок, де ударні навантаження є відносно нижчими, вибір середньо{6}}низьковуглецевої-легованої сталі або високо-хромистого чавуну/низько{9}}легованої сталі забезпечує більшу технічну та економічну ефективність. При обробці твердих матеріалів перевагу слід віддавати матеріалам з високою твердістю. Якщо стирання при різанні є переважним механізмом зношування, при виборі матеріалу слід віддати перевагу твердості; навпаки, якщо основним механізмом є пластична деформація або втомний знос, слід зосередитися на пластичності та міцності матеріалу.
